Листи про недосказане.

153 подписчиков

Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись. Хтось ними плакав, мучивсь, болів, із них почав і ними ж і завершив. Людей мільярди і мільярди слів, а ти їх маєш вимовити вперше! Все повторялось: і краса, й потворність. Усе було: асфальти й спориші. Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі. © Ліна Костенко Отримала я ненаписаний лист. Торкнула той лист, як струну гітарист. Я чую слова, де ні слова нема. Я теж, як і ти, від любові німа. Кохання — це мука. Кохання — це хист. Кохання — це твій ненаписаний лист. © Ліна Костенко