УНА-УНСО Рівне, Бойовий Молот ім. Музичко О.

2659 подписчиков

УНСО - славетна героїчна мрія предків про захист Батьківщини втілена у діях нащадків! 30 червня 1990р. створено Українську Міжпартійну Асамблею, котра об’єднала різні патріотичні групи, організації та партії. В СРСР, де КГБ душив всіх "інакомислячих" УМА починає видавати паспорти громадян Української Народної Республіки . За рік більше мільйона українців не побоялися репресій і зареєструвалися , як Громадяни України. 19 серпня 1991р. коли в Москві до влади прийшли путчисти, для боротьби з ГКЧП, УМА створює загони Самооборони - УНСО. 8 вересня 1991 р. УМА перейменовано в Українську Національну Асамблею (УНСО стає її структурним силовим підрозділом) та отримує в народі назву УНА-УНСО. Навесні 1992 р. 700 стрільців УНСО приймали участь в успішному умиротворенні кримських сепаратистів - "Поїзд Дружби" відвідав Севастополь , проросійські мітинги були розігнані, зрадники зрозуміли, що є сила, яка покарає за будь-які антидержавні дії. Восени було придушено сепаратистський рух на Закарпатті, який керувався представниками УПЦ Московського Патріархату. З початків конфлікту в Придністров’ї УНСО бере під захист українське населення, отримує перший бойовий досвід, показує яскраві зразки дисципліни та бойового духу. Більше 50 унсовців нагороджені медаллю “Защитник Приднестровья”. Одночасно один з лідерів УНА-УНСО Анатолій Лупинос виїзжає на Кавказ і організовує повернення більше шести тисяч українських офіцерів з гарячих точок СНД в Україну. В кінці червня 1993 р. до Грузії для допомоги у боротьбі проти абхазьких сепаратистів направляється добровольчий корпус УНСО “Арго”, котрий особливо відзначився в боях під Сухумі і в Кодорській Ущелені. Семеро унсовців полягли смертю хоробрих. Тридцять три нагороджені найвищою державною нагородою Республіки Грузія – орденом Вахтанга Горгасала. І до цього часу грузинський народ з величезною повагою ставиться до України. У вересні 1993 р. у відповідь на загрозу втрати незалежності України, УНСО проводить потужну акцію протесту проти підписання союзного договору з Росією. Під тиском Росії, Верховна Рада приймає закон про заборону воєнізованих формувань, маючи на увазі УНСО. У лютому 1994 р. в Києві відбувається масове затримання активістів УНА-УНСО та увязнення декотрих, в т.ч. кандидатів у народні депутати, у СІЗО з метою зірвати передвиборчу кампанію організації. Незважаючи ні на що, УНА-УНСО проводить трьох народних депутатів до Верховної Ради та багатьох місцевих рад. В грудні 1994 році російські війська для "наведення порядку" вторглися на територію Чеченської Респуліки. В Грозному починає діяти Інформаційний Центр "Вільний Кавказ" , керівником якого стає Сашко "Білий" (Музичко). Підрозділ УНСО "Вікінг" , який приходить на допомогу повстанцям забезпечує охорону іноземних журналістів, які робили репортажі з зони бойових дій. У Чечні унсовці показали себе високоорганізованими, професійними воїнами. Увесь Кавказ складає про них легенди, а у світі скажуть: “Вони зберегли честь української нації”. 18 липня 1995 року УНА-УНСО разом з іншими патріотами, прорвавши шернги "беркутят", зуміли поховати Патріарха УПЦ КП Володимира на Софіївському майдані. Під час розгону поховання першими беруть на себе удар “Беркуту”, захищаючи власними тілами літніх людей, жінок та дітей. У відповідь тодішній режим знімає партію УНА з реєстрації. 26 квітня 1996 року на прохання білоруських патріотів до Мінську прибуває підрозділ УНСО. Після антилукашенківської акції сім членів організації були заарештовані і відбули покарання у білоруських в’язницях. У травні 1996 році , у Харкові, УНА-УНСО зриває проведення установчого з’їзду філії ЛДПР Жириновського. Знову арешти, але всі українські сили Слобожанщини, об'єднуються навколо націоналістів. В кінці 1997 року УНА вдалося знову зареєструвати. Але зрада Дмитра Корчинського завадила пройти на виборах до Верховної Ради.